ознака — перевод — Украинский-Русский Словарь
uk Ознаки можуть також свідчити про божественне покликання або вказувати на Господній осуд.
LDSru Почему у меня нет красивых вещей?uk Проводячи досліди з горохом, Мендель відкрив те, що він назвав «окремими спадковими структурами», захованими в статевих клітинах. Мендель довів, що саме вони відповідальні за передачу ознак.
jw2019ru Как только она появиться здесь, я отсылаю её обратноuk Отже, це ось це червоне та синє світло, яке є явною ознакою вальсу чорних дір.
OpenSubtitles2018.v3ru Кто ограбил почтовое отделение на Далагатан в День святой Люсии?Они тогда переехали на Хальсингегатанuk 10 Ілля з нетерпінням виглядав ознак того, що Єгова починає діяти.
jw2019ru Спасибо за всеuk Зі сповнення різних особливостей ознаки чітко видно, що велике лихо вже близько.
jw2019ru Не нужны мне твои деньгиuk Крім цього, я часто займаюся справами людей з атиповою статевою приналежністю — особами, у яких відсутні стандартні статеві ознаки, притаманні чоловікам або жінкам.
QEDru Походят по округе да и вернутсяuk І, як це не сумно казати, ми навіть носимо свою зайнятість, як знак пошани, наче вже те, що ми зайняті, було досягненням або ознакою життя вищої якості.
LDSru Нет, я здесь работаюuk Як розпізнати ознаки
jw2019ru Настанет ли когда- нибудь мир, Муаддиб?uk З часом може прийти апатія, недбалість у виконанні заповідей або навіть втома, і це зробить нас несприйнятливими до навіть найдивовижніших ознак і чудес євангелії.
LDSru Ювелирный рынокuk І він буде в єгипетськім краї ознакою й свідком для Господа Саваота».
jw2019ru Так тебе и надоuk Одну п’яту всіх ссавців на планеті становлять кажани, і вони мають абсолютно унікальні ознаки.
QEDru Как это было с воспалением по урологииuk Першою ознакою хвороби є затяжний біль, сильніший за пошкодження.
jw2019ru Извини, но рядом с футболистами…… и посетителями нужно быть начекуuk Коли сонце знову зійшло на небі після ночі без темряви, люди “знали, що то був день, коли Господь має народитися, завдяки ознаці, яку було дано” (3 Нефій 1:19).
LDSru Войска Народной Армии на площади Тяньаньмэнь- подавили сопротивление безоружных студентов- ценой сотен жизнейuk Розумні обмеження можна порівняти з димовими датчиками, які при перших ознаках пожежі подадуть звуковий сигнал.
jw2019ru Иначе ты тут останешься совсем один на выходныеuk □ Що таке поміркованість і чому вона є ознакою божественної мудрості?
jw2019ru Ты можешь управлять ими или даже уничтожить ихuk Я запитав його про ознаку «останніх днів» з 24-го розділу Євангелія Матвія.
jw2019ru Даже вход в эту дыру возможно тоже исчез быuk Ознаки таємних змов
LDSru Я не знаю, как скоро я опять захочу серьезных отношенийuk Часто під словом раса біологи та антропологи розуміють просто «групу організмів одного виду чи підвиду, яким властиві спільні ознаки»*.
jw2019ru То есть, учитывая все обстоятельстваuk “Ознаки є результатом віри.
LDSru Ха- юнг, пришел твой преподавательuk І менше всього собі, і це, мабуть, є ознакою, що вона стала людиною, якою вона не хоче насправді бути.
OpenSubtitles2018.v3ru А сейчас, Вэйд…Постойте, я отдал этому делу очень многоuk Ознаками цього розладу може бути хропіння або сопіння уві сні, частий головний біль вранці, проблеми з пам’яттю та з концентрацією уваги, а також постійна надзвичайно сильна сонливість удень.
jw2019ru Ты готов к смерти, мать твою?uk Живі організми мають безліч ознак того, що всі складні процеси й системи мусили бути передбачені та сплановані, а значить мусив існувати розумний Проектувальник.
jw2019ru Если вы не вернетесь сюда, я буду чувствовать себя виноватымuk Якщо батьки мали якісь проблеми у подружжі ще до того, як у дитини почали виявлятись ознаки депресії, незрозуміла поведінка може бути останньою краплею».
jw2019ru Джулиан, я и не надеялась, что снова увижу тебя живымuk По-друге, християнин міг би розпізнавати особливості ознаки, але з огляду на свої обставини думати, що це не стосується його.
jw2019ru Строительство ветряных ферм приостановлено до дальнейшей оценки обстоятельств. на данный момент, сроки и даты завершения королевской инициативы по инновации остаются.. неопределеннымиuk Як виявили вчені, мутації призводять до зміни декількох ознак у наступних поколіннях рослин і тварин.
jw2019ru Тайные спецслужбы также могущественны, как и люди, использующие ихru.glosbe.com
Ознака — Вікіпедія
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Озна́ка — особливість предмета або явища, яка визначає подібність свого носія до інших об’єктів пізнання або відмінність від них, властивість. Сукупність ознак (яка може зводитися і до однієї єдиної ознаки) дозволяє відрізнити предмет (явище) від інших предметів (явищ).
Виділяють багато різновидів ознак, найважливішими серед яких є поділи на характерні та нехарактерні ознаки, що відповідає головним і другорядним властивостям, а також постійні (необхідні) і тимчасові (випадкові) ознаки (див.: атрибут, Акциденція).
Вважається, що процедура абстрагування полягає в тому, що суб’єкт мислення відволікається від нехарактерних (другорядних) і тимчасових ознак предмета (явища), розглядаючи лише його характерні (суттєві) й постійні ознаки (деякі абстракції, навпаки, вимагають відволіктися від суттєвих ознак явища, наприклад Абстракція потенційної здійсненності). Виявлення характерних ознак одразу у багатьох об’єктів дозволяє здійснити узагальнення, тобто визначити тип цих об’єктів (класифікувати їх) і скласти узагальнену характеристику кожного з них як представника вказаного типу.
Питання відношення ознак та об’єктів-носіїв ознак становить частину онтологічної проблеми універсалу. На думку середньовічних концептуалістів (див.: Концептуалізм), сучасних позитивістів, матеріалістів та методологічних реалістів ознаки невіддільні від свого носія і не мають самостійного існування; вони можуть розглядатися окремо лише завдяки здатності людського мислення до абстрагування. Необхідно відрізняти ознаки як особливість об’єктів мислення або уявлення від відповідних цим ознакам частин змісту мислення або уявлення. Якщо є деякий об’єкт, даний в понятті або уявленні, його ознакам відповідають певні частини поняття, відповідно уявлення. Ці частини належать до змісту поняття, відповідно уявлення, і цим принципово відрізняються від ознак, що належать самому об’єктові поняття або уявлення. Тому, для уникнення плутанини, такі частини не слід називати ознаками; багато філософів минулого припускалися помилки, змішуючи об’єкт пізнання та його ознаки із змістом пізнання (мислення або уявлення) та його частинами. Найсуттєвіший вклад у виправлення цієї помилки внесли Бернард Больцано і Казимеж Твардовський.
Множина ознак кожного об’єкта пізнання потенційно невичерпна, що свідчить про принципову неповноту всякого пізнання, зокрема про неповноту, неточність і незавершеність будь-якого поняття, в якому суб’єкт намагається схопити сутність об’єкта пізнання — адже всяке поняття (як і уявлення) може містити лише обмежену кількість частин, що відображають певні ознаки. У зв’язку із цим Твардовський запропонував називати ознаками не будь-які властивості об’єкта пізнання, а лише ті, які відображаються у пізнанні, фіксуючись як частини змісту поняття чи уявлення. Ця термінологічна пропозиція не набула поширення.
В нетермінологічному вжитку — те саме, що й ознака у філософії. Як термін слово «ознака» нині практично не вживається; звичайно говорять не про ознаки, а про властивості, трактуючи останні як одномісні предикати, тобто як частинний випадок синтаксичної категорії предиката (див.: Предикат). В концепції Ґоттлоб Фреґе ознака (складного) поняття — елементарна предикатна складова цього поняття; наприклад, ознаками складного поняття «круглий дубовий стіл» є три простіші поняття «круглий», «дубовий» і «стіл». Больцано виступав проти такого слововживання, бо на його думку це мало призвести до змішування частин поняття і відповідних їм сторін предмета поняття. Насправді ж така помилка не має відношення до предикатної мови, оскільки поняття і предмети, що підпадають під поняття, із самого початку розрізняються як об’єкти різних типів (див.: Теорія типів).
ознака — это… Что такое ознака?
ОЗНАКА — особливість предмета або явища, яка визначає подібність свого носія до інших об’єктів пізнання або відмінність від них; те саме, що і властивість. Сукупність О. (яка може зводитися і до єдиної О.) дозволяє відрізнити предмет (явище) від інших предметів (явищ). Виділяють багато різновидів О., найважливішими серед яких є поділи на характерні та нехарактерні О. (відповідно головні і другорядні властивості, а також постійні (необхідні) і тимчасові (випадкові) О. . Вважається, що мислительна процедура абстрагування полягає в тому, що суб’єкт мислення відсторонюється від нехарактерних (другорядних) і тимчасових О. предмета (явища), розглядаючи лише його характерні (суттєві) і постійні О. Виявлення характерних О. одразу у багатьох об’єктів дозволяє здійснити узагальнення, тобто визначити тип цих об’єктів (класифікувати їх) і скласти узагальнену характеристику кожного з них як представника вказаного типу. Питання відношення О. та об’єктів-носіїв О. становить частину онтологічної проблеми універсалій. На думку середньовічних концептуалістів , сучасних позитивістів, матеріалістів та методологічних реалістів, О. невіддільні від свого носія і не мають самостійного існування; вони можуть розглядатися окремо лише завдяки здатності людського мислення до абстрагування. Необхідно відрізняти О. як особливості об’єктів мислення або уявлення від відповідних цим О. частин змісту мислення або уявлення. Багато філософів минулого припускалися помилки, змішуючи об’єкт пізнання та його О. із змістом пізнання (мислення або уявлення) та його частинами. Найсуттєвіший внесок у виправлення цієї помилки внесли Больцано і Твардовський. Множина О. кожного об’єкта пізнання потенційно невичерпна, що свідчить про принципову неповноту всякого пізнання, зокрема про неповноту, неточність і незавершеність будь-якого поняття — адже будь-яке поняття (як і уявлення) може містити лише обмежену кількість частин, що відображають певні О. У зв’язку з цим Твардовський запропонував називати О. не будь-які властивості об’єкта пізнання, а лише ті, які відображаються у пізнанні, фіксуючись як частини змісту поняття чи уявлення Ц. я термінологічна пропозиція не набула поширення. О. у логіці в нетермінологічному вжитку — те саме, що й у філософії. Як термін слово «О.» нині практично не вживається; звичайно говорять не про 0., а про властивості, трактуючи останні як одномісні предикати, тобто як частинний випадок синтаксичної категорії предиката . В концепції Фреге О. (складного) поняття — елементарна предикатна складова цього поняття (filos_uk.academic.ru
Поняття: ознаки та характеристика
ЗМІСТ
Вступ
Розділ1.Загальна характеристика поняття
Розділ 2.Дефініція (визначення) та поділ (класифікація ( поняття ). Роль логічних правил дефініції та поділу в юриспруденції
Задачі
Висновки
Список використаних джерел та літератури
Розділ 1. Загальна характеристика поняття
Поняття виконує дві основні функції — пізнавальну й комунікативну.
Пізнавальна функція понять полягає в тому, що поняття є і результатом попереднього процесу пізнання, і засобом подальшого пізнання дійсності. Без понять неможливе існування науки, наприклад, юридичні поняття «право», «правопорушення», «закон» тощо відображають широкий спектр суспільних відносин між людьми.
Комунікативна функція полягає в тому, що, закріплюючи свої знання у формі понять, люди потім обмінюються ними в процесі своєї життєдіяльності, а також передають їх наступним поколінням.
Поняття має структуру, тобто воно складається з певної кількості пов’язаних між собою елементів. У структурному плані поняття є поєднанням обсягу й змісту.
Поняття — це форма мислення, яка відтворює предмети в їх загальних та істотних (якісних) ознаках.
Виникнення понять є результатом прогресу людського мислення.
Творення понять базувалося на предметному характері дійсності (наявності у ній окремих предметів, що мали якісну визначеність: сонце, місяць, каміння, рослини, тварини тощо). Всі ці предмети мають свої ознаки (властивості).
Творення понять є результатом активної діяльності суб’єкта пізнання.
Така діяльність базується на поєднанні кількох логічних прийомів: — аналізі — мисленнєвому розкладанні предмета на окремі ознаки; — синтезі — мисленнєвому поєднанні кількох ознак предмета в єдине ціле; — порівнянні — мисленнєвому співставленні одного предмета з іншим, виявленні між ними подібних та відмітних ознак; — абстрагуванні (від лат. — відвертати) — мисленнєвому виділенні у предметів одних ознак та відвертанні від інших; — узагальненні — мисленнєвому об’єднанні однорідних предметів, їх групуванні на основі тих або інших ознак.
Обсяг понять є сукупністю (множиною) тих конкретних предметів, які «підпадають» під це поняття, оскільки мають спільну для них властивість (ознаку). Окрім обсягу поняття, у логіці виділяють і доповнення до обсягу, тобто всі предмети, які не входять до цієї сукупності.[8, с.277]
Ознаки — це все те, чим предмети відрізняються один від одного або подібні між собою. Ознаки можуть бути загальними й відмітними, істотними й неістотними, необхідними і випадковими. У створенні понять найголовнішу роль відіграють загальні та істотні ознаки.
Загальними називають ознаки, спільні для кількох (двох або більше) предметів.
Істотними (якісними) називають таку сукупність ознак предмета, кожна з яких необхідна, а всі разом достатні для того, щоб відрізнити певний предмет (або сукупність, множину предметів) від будь-якого іншого.[2, с.97]
Окрім перелічених характеристик понять слід розрізняти ще й такі, як сумісні й несумісні. Якщо з наданням логічної характеристики того чи іншого поняття вказують на несумісні логічні ознаки, виникає помилка — суперечність [1, c.34].
Розділ 2. Дефініція (визначення) та поділ (класифікація (понять). Роль логічних правил дефініції та поділу в юриспруденції
Визначенням (дефініцією) називається, розкриття змісту поняття.
Оскільки зміст поняття складають необхідні, істотні ознаки предмета, то визначити поняття — означав з’ясувати істотні ознаки предмета. Так, визначити «наклеп» — означає з’ясувати істотні ознаки наклепу.
Визначення розв’язує такі два пізнавальні (гносеологічні) завдання: [5, с.105]
А)З’ясовує властивість визначуваного предмета, дає відповідь на
запитання про те, що є даний предмет.
Б)Обмежує визначуваний предмет від усіх інших суміжних з ним
предметів.
Видова відмінність — це ознака або група ознак, якими відрізняється визначуваний предмет від предметів, що входять до цього роду. Ознак, які утворюють видову відмінність, має бути вказано у визначенні стільки, щоб вони разом з родовою ознакою виражали сутність визначуваного предмета і їх було достатньо для обмежений цього предмета від усіх інших схожих предметів.
Рід (злочин) у даній статті не зазначений, оскільки нема необхідності у. кожній статті повторювати одне й те ж поняття — (злочин), Усі діяння, названі в особливій частині кримінального кодексу, мають один рід— «злочин» [2, с 35-36].
Не всяке поняття можна визначити через рід і видову відмінність або за допомогою вказівки на спосіб виникнення предмета. Не можна, наприклад, визначити через рід та видову відмінність поняття з винятково широким обсягом (категорії), оскільки вони не мають роду і, отже, не є видами якихось інших понять. Тому, крім розглянутих видів визначень, у практиці мислення користуються і деякими іншими способами.[3, с.535]
Визначення через вказівку відношення предмета до своєї протилежності.
Визначення через вказівку відношення визначуваного предмета до своєї протилежності є основним способом визначення філософських та інших категорій.
Визначення через перелічення предметів або явищ, до яких застосовне дане поняття.[9, с.453]
Визначення є підсумком складного й тривалого процесу пізнання предметів або явищ. Визначенням нібито завершується процес вироблення поняття. Але визначення не залишаються незмінними, раз і назавжди встановленими. У пізнанні йдуть від одних визначень, менш точних, до других, більш точних, що відповідають даному рівню розвитку знань
Визначення бувають реальні й номінальні. У реальних визначається предмет, у номінальних — ім’я предмета.
Перше визначення є номінальним, а друге — реальним.
Щоб визначення було правильним, необхідно дотримуватися таких правил:
Визначення мав бути співмірним, тобто обсяг визначуваного має дорівнювати обсягу визначаючого (А=Вс). Порушення цього правила викликає подвійні помилки: визначення може бути або надто широким, або надто вузьким.[6, с.314]
Надто широке визначення — це таке визначення, в котрому обсяг визначаючого поняття ширше від обсягу визначуваного (А<Вс).
Приклад надто широкого визначення: «Кунівля-продаж є договір про перехід права власності». У Цьому визначенні обсяг визначуваного становлять лише частину обсягу визначаючого поняття, оскільки «договір про перехід права власності» є не тільки купівля-продаж, а й, наприклад, дарування.
Визначення буде надто широким, якщо під визначу-вальне поняття підвести не тільки визначуване, а й ще якесь поняття. Найпоширенішимприкладом таких визначень є визначення, в яких названі лише родові ознаки предмета і не названі специфічні, тобто не названо ознаки, що становлять видову відмінність.
Надто вузьке визначення — це таке визначення. У такому обсяг визначаючого вужчий (менший) від обсягу визначуваного поняття (А>Вс).
Надто вузькими є, наприклад, такі визначення «домашня тварина — це тварина, яка приручена людиною і використовується нею для сільськогосподарських робіт»; «Адвокат —особа, яка виступає в суді захисником у кримінальних справах» і т. д..
До реальних визначень відносять такі: визначення через рід і видові відмінності, генетичне та інші способи визначення. Розгляньмо кожен вид визначення окремо.[8, с.277]
Визначення через рід і видову відмінність.
При визначенні через рід і видову відмінність визначуване поняття підводиться під друге, більш ширше поняття, що є найближчим його родом, і вказуються ознаки, котрими відрізняється визначуване поняття від інших понять, які входять до цього роду.
Наприклад, визначаючи поняття «присуд», спочатку називають рід «присуд є рішення», а потім перелічують ознаки, що складають видову відмінність «Присуд є рішення (рід), винесене судом у засіданні з питання про винність чи невинність підсудного і про застосування або незастосування до нього покарання (видова відзнака) [11, с 137].
Видова відмінність — це ознака або група ознак, якими відрізняється визначення.
Щоб краще з’ясувати відмінність номінальних визначень від реальних, порівняємо номінальне й реальне визначення юридичної особи:
«Кількісні утворення як суб’єкти цивільного права іменуються юридичними особами». .
Визначення не має робити кола, тобто визначуване поняття не може визначатися через саме себе [6, с 121].
При порушенні цього правила можливі такі дві помилки: коло у визначенні і тавтологія.
Коло у визначенні буде у тому випадку, коли визначуване поняття визначається через друге поняття, котре в свою чергу пояснюється через перше.
Тавтологія — це також коло у визначенні тільки більш виражене; тут визначальне поняття буквально повторює те, що сказане у визначуваному. Зміст поняття тавтологія не розкриває, тому вона не виконує функцій визначення.
Приклади тавтології: «Побічним доказом називається такий доказ, у якому теза доводиться побічно»; «Цивільне право — це наука про цивільне право» тощо.
Визначення має бути чітким, виразним, вільним від двозначності. Визначення понять не можна змішувати з різноманітними засобами, схожими з визначеннями, такими, як опис, характеристика, порівняння, показ.
Опис предмета полягає у зазначенні ряду якихось особливих зовнішніх ознак, на основі котрих описуваний предмет відрізняють від інших предметів. Описуються звичайно індивідуальні предмети і явища, наприклад, особа розшукуваного злочинця, речовий доказ, місце події тощо. [9, с.453]
Коли ми маємо справу з поняттями, то нас цікавить не тільки їхній зміст, а й обсяг. Наприклад, вивчаючи державу, нас цікавить не лише те, що таке держава, її ознаки, а й те, які бувають держави, їх види, тобто обсяг даного поняття.
Зміст поняття установлюється, як уже відомо, за допомогою визначення. Обсяг поняття розкривається за допомогою поділу. Розкрити обсяг поняття — означав установити, на які види воно поділяється.
mirznanii.com
Статеві ознаки — Вікіпедія
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
 |  |
Статеві ознаки — ряд відмінних особливостей будови та функцій органів тіла, що визначають статеву приналежність організму. Статеві ознаки поділяються на біологічні та соціальні (гендерні), так звані поведінкові ознаки.
Статеві ознаки поділяються на первинні, вторинні (біологічні) та третинні (гендерні).
Первинні та вторинні ознаки обумовлені генетично, їх структура закладена вже в заплідненій яйцеклітині задовго до народження дитини. Подальший розвиток статевих ознак відбувається за участю гормонів.
Первинні статеві ознаки[ред. | ред. код]
До первинних статевих ознак належать ті ознаки, які пов’язані з репродуктивною системою та належать до будови статевих органів.
Вторинні статеві ознаки[ред. | ред. код]
Вторинні статеві ознаки, сукупність особливостей або ознак, що відрізняють одну стать від іншої (за винятком статевих залоз, що є первинними статевими ознаками).
Вторинні статеві ознаки півня — гребінь, борідка, сережкиПриклади серед людей: у чоловіків — вуса, борода, адамове яблуко; у жінок — типовий розвиток грудних залоз, форма тазу, більший розвиток жирової клітковини. Для тварин: характерне яскраве оперення самців птиць, пахучі залози, добре розвинені роги, ікла у самців ссавцям. Пристосовне значення у тварин полягає в тому, що ці ознаки служать для залучення особин іншої статі або для боротьби за володіння ними. Дослідженнями по кастрації і пересадками статевих залоз показана залежність між функцією статевих залоз і розвитком статевих ознак у ссавців, птахів, земноводних і риб. Ці досліди дозволили радянському дослідникові М. М. Завадовському умовно розділити статеві ознаки на залежні (евсексуальні), які розвиваються у зв’язку з діяльністю статевих залоз, і незалежні (псевдосексуальні), розвиток яких здійснюється незалежно від функції статевих залоз. Залежні статеві ознаки в разі кастрації тварини не розвиваються. Якщо до цього моменту вони вже встигли розвинутися, то поступово вони втрачають своє функціональне значення і інколи зовсім зникають. У результаті кастрації самців і самок виходять в основному схожі форми; якщо ж такій «асексуальній» особині пересадити статеву залозу або ввести статевий гормон, то розвиваються характерні залежні статеві ознаки відповідної статі. Прикладом таких дослідів служить розвиток у кастрованої курки під впливом чоловічої статевої залози головного убору півня (гребінь, борідка, сережки), півнячого голосу, самцевої поведінки. Незалежні статеві озаки, наприклад шпори або півняче оперення, розвиваються без участі статевих гормонів, що удалося встановити дослідами з видаленням статевих залоз: у кастрованих півнів також виявляються ці ознаки.
Окрім залежних і незалежних статевих ознак, виділяють ще групу сомосексуальних, або тканеполових, які властиві лише одній статі, проте не залежать від функції статевих залоз; в разі кастрації статеві відмінності по цих ознаках повністю зберігаються. Ця група характерна для комах.
Третинні статеві ознаки[ред. | ред. код]
Третинними статевими ознаками у вищих живих істот є психологічні та соціально-культурні відмінності в поведінці статей. Особливо в людському суспільстві третинні статеві ознаки сильно схильні до впливів різних культур. Так, наприклад, традиційним чоловічим вбранням в Шотландії є кілт, в той час як у багатьох країнах спідниця вважається предметом виключно жіночого гардероба. У сучасному суспільстві відбувається зміна статевих (гендерних) ролей — жінки стають більш самостійними, соціально активними.
- Гермафродитизм — наявність у роздільностатевому організмі ознак обох статей, причому ці ознаки є неповністю розвиненими, проміжними.
Статеві ознаки у людини[ред. | ред. код]
Хоча біологічна стать закладається в момент запліднення яйцеклітини сперматозоїдом, на ранніх стадіях статеві ознаки практично не помітні. Лише на третьому місяці внутрішньоутробного життя із загальної структури формуються чоловічі або жіночі статеві органи. Первісна структура помітна і після народження.
В період статевого дозрівання відбувається остаточний розвиток статевих органів та їх репродуктивних функцій. Тоді ж починають проявлятися вторинні статеві ознаки. Зазвичай, у дівчаток цей процес починається дещо раніше, ніж у хлопчиків, проте залежить від таких факторів, як спадковість, клімат і харчування. Прояв статевих ознак зазвичай відбувається в певному порядку.
Жіночі статеві ознаки[ред. | ред. код]
Жіночі статеві ознаки- Первинні
- Вторинні
Черговість розвитку в пубертатний період:
- Зростання молочних залоз
- Поява гладкого лобкового волосся
- Період найбільш швидкого зростання
- Лобкове волосся міняє структуру
- Поява пахвового волосся
- Перша менструація (менархе)
Статева зрілість настає за 4-6 років після першої менструації
Чоловічі статеві ознаки[ред. | ред. код]
чоловічі статеві ознаки- Первинні
- ‘Вторинні ‘
Черговість розвитку в пубертатний період:
- Початок зростання яєчок
- Поява волосся на лобку
- Незначна зміна голосу
- Перша еякуляція
- Більш грубе лобкове волосся
- Період найбільш швидкого зростання
- Поява волосяного покриву на ногах і в пахвових западинах
- Ломка голосу
- Поява рослинності на обличчі
- Волосяний покрив на інших частинах тіла
- Випадання волосся на голові
uk.wikipedia.org
Означення — Вікіпедія
Озна́чення, ви́значення чи дефіні́ція (від лат. definitio) — роз’яснення чи витлумачення значення (сенсу) терміна чи поняття. Слід зауважити, що означення завжди стосується символів, оскільки тільки символи мають сенс що його покликане роз’яснити означення. Наприклад, ми можемо дати означення слову «стіл», оскільки це слово має сенс, однак, хоча ми можемо зробити його чи зламати , сидіти на столі, ми не можемо дати означення конкретній речі-столу. Термін, якому дається означення називають означуваним (лат. definiendum, часом використовують позначення Dfd), а символ чи групу символів, що повинна роз’яснити його значення, називають означуючим (лат. definiens, часом використовують позначення Dfn). «Означуюче» не є значенням «означуваного», а, відповідно до означення, має те ж значення. Метою введення означення певному терміну може бути необхідність розширення поняттєвого словника, усунення двозначності, необхідність уточнення терміну, чи теоретичне роз’яснення.
Обумовлене означення (stipulative definition)[ред. | ред. код]
Цей тип означення дається цілком новим термінам коли вони вперше вводяться в обіг. Кожен, хто вводить новий термін, є цілком вільний у тому, яке значення йому присвоїти. Очевидно, що означуване в обумовлюючій дефініції необов’язково повинне бути цілком новим словом чи послідовністю літер, достатньо щоб воно було новим для контексту, у якому для нього вводиться означення. Означення цього типу також називають номінальними або вербальними. Означення такого типу особливо часто використовуються в науці, наприклад, у першій публікації означення кварку було обумовлюючим. Ще однією причиною для появи обумовлюючих означень в науці є необхідність ввести термін, який би не мав супутнього емоційного навантаження. Цими міркуваннями пояснюється, наприклад, використання психологами терміну «g-фактор» для позначення інтелекту. В обумовлюючій дефініції означуване немає ніякого попереднього значення, тому насправді його не можна розглядати як твердження що означуване та означуюче мають той же сенс, насправді це радше пропозиція чи рішення використовувати означуване в тому ж смислі що і означуюче. Очевидно, що обумовлююче означення може бути прийняте чи відкинуте, але не може бути істиним чи хибним.
Лексичне означення[ред. | ред. код]
У випадках, коли метою означення є усунення двозначності чи розширення словникового запасу особи для якої конструюється означення, термін, що йому дається означення, не є цілком новим, але має деяку укорінену практику вживання. Тому лексичне означення може бути істинним чи хибним, в залежності від того, чи воно коректно повідомляє попереднє незалежне значення означуваного. Інший термін, який використовується для цього типу означень, — це «реальне» означення.
Уточнювальне означення[ред. | ред. код]
Ні обумовлене, ні лексичне означення непридатні для уточнення розпливчастого терміну. Розпливчастий термін — це термін, для якого можуть виникати пограничні випадки, у яких може бути незрозумілим чи допустиме використання терміну чи ні. Звертання, наприклад, до укоріненої мовної практики вживання не допоможе, оскільки неоднозначність природньої мови, як правило, є причиною появи розпливчастих термінів у першу чергу. Тому у цьому випадку слід розширити встановлену практику вживання, щоб зробити термін менш розпливчастим. Наскільки уточнююче означення виходить за межі прийнятої практики вжитку є до певного ступеня довільним, але не цілком, та диктується потребами області, для якої вводиться уточнення. Особливо поширеними уточнюючі означення є у праві, де в процесі уточнення те, наскільки означення вийде поза межі вкоріненої практики, диктується міркуваннями громадського інтересу та відповідності духу закону. Поняття істиності чи хибності тільки частково можуть бути застосовані до уточнюючих означень: там, де вони відповідають вкоріненій практиці. Якщо ж термін виходить за її межі, можна дискутувати про зручність чи незручність терміну, але не про його істинність чи хибність.
Теоретичне означення[ред. | ред. код]
Теоретичне означення є спробою сформулювати теоретично адекватний опис об’єкта, до якого його застосовують. Пропозиція теоретичного означення є еквівалентною пропозиції погодитись із теорією, і очевидно, що теоретичні означення є чи не найдискутованішим типом. Теоретичні означення розвиваються разом із нашим розумінням та збільшенням наших знань, наприклад, горючість матеріалів пояснювалась у Середньовіччі наявністю флогістону у матеріалі, сьогодні це явище пояснюють процесом окислення. Одні із найвідоміших прикладів теоретичного означення наведені у діалогах Платона, де означення, що їх дошукується Сократ, не є ані обумовлюючими, ані уточнюючими, ані лексичними. Справді, коли Сократ дошукується того, чим насправді є справедливість, він наполягає, щоб це означення відповідало тим прикладам, які ми вважаємо зразками справедливих рішень чи вчинків, тобто виключається довільність. Сократ не намагається уточнити термін, оскільки пограничні випадки не наголошуються. Також його не цікавить статистичне дослідження вкоріненої практики вживання терміну. Теоретичні означення часом називають ще «аналітичними».
Переконливе означення[ред. | ред. код]
Означення цього типу даються із метою вплинути на ставлення аудиторії, мовна функція такого означення експресивна. Оскільки мова означення може бути як інформативною, так і експресивною, природньо припустити, що кожен із описаних раніше типів означення може бути також переконливим означенням. Прикладом такого типу означення може бути таке: «соціалізм — це розширення демократії на економіку». Мова цього означення слугує не інформативній, а експресивній функції, та має на меті викликати позитивне ставлення аудиторії до означуваного терміну.
Техніка введення означення[ред. | ред. код]
Денотативні означення[ред. | ред. код]
Означення через перелік усіх об’єктів із розширення терміну[ред. | ред. код]
Ця техніка введення означень зосереджується на денотації чи розширенні терміну. Очевидним та простим способом роз’яснити денотацію терміну є наведення прикладів об’єктів, що їх денотує термін. Ця техніка часто є дуже ефективною, однак вона має ряд обмежень. Очевидним тривіальним обмеженням цієї техніки є те, що у такий спосіб неможливо дати означення поняттям, які не денотують реальних речей, наприклад, неможливо дати денотативне означення однорогу. Інше, серйозніше обмеження полягає в тому, що денотативне означення не в змозі розрізнити терміни, які мають ознакове розширення, однак різну коннотацію. Наприклад, «рівносторонній трикутник» та «рівнокутовий трикутник» матимуть ідентичне розширення, однак коннотують різні властивості. Також, часто є неможливим вказати усі об’єкти із розширення терміну, наприклад, термін «зірка» не піддається денотативній техніці означення. Частковий перелік об’єктів у таких випадках також не може вважатися задовільним рішенням, оскільки можлива ситуація, коли приклади із часткового списку не дозволять виявити чи певна ознака є суттєвою для поняття, чи просто випадково властива усім об’єктам зі часткового списку.
Означення через перелік субкласів[ред. | ред. код]
Варіантом денотативного означення є означення шляхом переліку субкласів, розширення яких збігається із денотацією терміну. Наприклад, «хребетні» визначаються як риби, ссавці, амфібії, птахи та рептилії. Часто це дозволяє навести повний перелік списку. Незважаючи на вказані відмінності, денотативне означення через перелік субкласів у загальному випадку страждає від тих же недоліків, що і денотативне означення через перелік об’єктів із розширення.
Остенсивне означення[ред. | ред. код]
Важливим випадком денотативного означення є остенсивне означення, або використання жестів щоб безпосередньо вказати на предмети із розширення поняття. Таке означення по суті містить інформацію лишень щодо обсягу поняття та страждає на усі вказані недоліки плюс властиві винятково йому. Прикладами специфічних недоліків, властивих остенсивним означенням є, окрім очевидного «географічного» обмеження коли неможливо дати означення об’єктам що не є безпосередньо наявними, його надмірна розпливчастість. Наприклад, вказуючи на стіл, неможливо із самого жесту встановити чи мається на увазі сам стіл чи дерево із якого він зроблений. Тим не менше, остенсивні означення відіграють важливу роль у первісному накопиченні знань.
Денотативна техніка може бути використана для обумовлюючих та лексичних означень, але, очевидно, не може бути використана для означень іншого типу.
Коннотативні означення[ред. | ред. код]
Ця техніка включає синонімічне означення, операційне означення, та означення через рід та відмінність. Коннотативні означення можуть слугувати будь-якій меті, переліченій у вступі, та бути будь-якого типу з перелічених вище.
Синонімічне означення[ред. | ред. код]
Синонімічне означення використовується коли ми просто вказуємо інше слово, яке має таке ж значення та широко використовується словниками, особливо маленькими. Застосовність цієї техніки обмежується відсутністю синонімів для багатьох термінів, та тим фактом, що її неможливо використати для означень уточнюючого типу чи теоретичних означень.
Операційне означення[ред. | ред. код]
Операційне означення терміну полягає в тому, що стверджується, що термін може бути застосований тоді і лишень тоді, коли виконання певного набору операцій у цьому випадку призведе до того чи іншого результату. Наприклад, числові значення довжини чи ваги операційно визначаються як результат виконання конкретних операцій вимірювання. Означуюче (Dfn) в операційних
Означення через рід та видову відмінність (per genus et differentia)[ред. | ред. код]
Означення через рід та вид, чи аналітичне означення, означення через поділ, чи означення per genus et differentia вважається одним із найважливіших видів означень, та багато авторів розглядають його як єдине «справжнє» означення. Цей спосіб введення означень є можливим завдяки тому факту, що багато властивостей є комплексними, та піддаються аналізу із використанням поняття класу. Клас — це колекція об’єктів, які мають певну спільну властивість. Класи можуть мати суб-класи, тоді клас називають рід, а субклас називають видом чи видовою відмінністю (genus та differentia). При такому використанні, рід та вид є відносними термінами, як, наприклад, батько та син.
Наприклад, «трикутник» є родом для класу «рівнобедрений трикутник», але є видом для класу «багатокутник». Спільна властивість всіх членів певного класу-виду, що дозволяє віднести їх до даного класу та відрізнити від інших членів класу-роду, називається «специфічною відмінністю». Властивість «має три вершини» є специфічною відмінністю членів класу «трикутник» від інших членів класу-роду «багатокутник». Таким чином, можна сказати, що властивість бути трикутником є комплексною властивістю, яку можна розкласти на дві: бути багатокутником та мати три вершини. Таким чином, термін «трикутник» можна визначити через рід та вид: «Трикутник — це багатокутник, що має три вершини».
Відоме античне означення людини як «раціональної тварини» є класичним зразком означення через рід та вид: тут людина віднесена до роду «тварина» а її специфічною відмінністю від решти членів класу є «раціональність». Слід зауважити, що з точки зору логіки немає принципової відмінності між родом та видом, та, як правило, рід та вид можуть мінятись місцями.
Але така техніка означення має ряд обмежень. По-перше, неможливо дати означення класам, які посідають прості, некомплексні властивості, що, наприклад, наводять смакові відчуття, такі як «гіркий» чи «солодкий». Чи такі властивості насправді існують є відкритим питанням, однак, якщо існують, то це обмежуватиме застосовність цієї техніки означення. По-друге, через рід та вид неможливо дати означення термінам, що коннотують універсальні властивості, наприклад, буття, існування, субстанція. Цим поняттям неможливо знайти рід, оскільки їхня властивість не може бути узагальненою.
uk.wikipedia.org
ознаки — с английского на все языки
I
1. n
1) ведмідь; ведмедиця
2) ведмеже хутро
3) перен. груба, невихована людина
4) спекулянт, що грає на пониження5) ручний діркопробивний прес; медведка
8) розм. ячмінь
9) розм. наволочка
Great B. — Велика Ведмедиця, Великий Віз
Little B. — Мала Ведмедиця, Малий Віз
B. State — амер. «Ведмежий штат»
2. v
грати на пониженняII
v
1) носити, нести; переносити; перевозити
2) гнати, відносити3) прямувати, рухатися; триматися; повертатися
4) знаходитися, простягатися
6) терпіти, зносити, витримувати, нести тягар 7) спиратися ; натискати, тиснути8) дозволяти, допускати
9) родити, народжувати 11) переборювати, долати ; зазнавати□ bear away — віднести, відвести; захопити, завоювати
□ bear down — подолати, зламати
□ bear down upon — накинутися, налетіти на
□ bear off — відхилятися; відчалювати
□ bear out — підтверджувати, підтримувати, підкріпляти
□ bear up — підтримувати, підбадьорювати
◊ to bear arms — служити в армії
◊ to bear comparison — витримувати порівняння
◊ to bear in mind — пам’ятати, мати на увазі, враховувати
◊ to bear oneself — поводитися
◊ to bear a resemblance — мати схожість
◊ bear a hand! — допоможіть!
* * *
I n1) ведмідь; ведмедиця
2) ведмідь, незграбна людина
5) спекулянт, що грає на зниження
6) ручний діропробивний прес, медведка
7) «козел»
II vграти на зниження
III v1) переносити, перевозити; носити, нести
2) гнати, нести ; направлятися, повертатися; триматися
3) знаходитися, простягатися, простиратися6) мати, володіти
7) витримувати, нести тягар, навантаження
8) спиратися ; стояти ; натискати, тиснути, давити10) допускати, дозволяти
11) ) народжувати; родити, породжувати; приносити плоди
12) refl триматися, поводитися 13) терпіти, виносити, витримувати ; переносити 14) у заперечних або питальних реченнях терпіти, виносити; миритися15) нести, зазнавати
to bear evidence /testimony, witness/ — свідчити
17) почувати, плекати, таїти IV ; діал. V ; діал.translate.academic.ru